Нехай прийде Царство Твоє

Минуло вже три з половиною роки відтоді, як Мішель пішла на небеса…

За цей час сталося так багато всього.

Бог подарував нам сина — Давида. Він наповнив наш дім радістю та сміхом.

Мій батько раптово відійшов у вічність…

Росія напала на Україну — і так боляче бачити, як твій народ страждає.

Життя кидає нам несподівані виклики, але Бог — вірний і сповнений благодаті. Він завжди поруч.

Кожен із нас проходить сезони болю, нерозуміння, розгубленості. Моменти, коли серце питає: «Чому саме я?»

Але, можливо, саме в цьому і є сутність віри — довіряти Богові тоді, коли ми безсилі щось змінити.

Такі випробування формують нас. Вони роблять наше серце ширшим, глибшим. Вони навчають співчуття й позбавляють осуду. Бо якщо ти сам пройшов через боротьбу — ти здатен зрозуміти того, хто бореться. Якщо сам пережив біль — ти здатен співчувати тим, хто йде тією ж дорогою. Якщо сам проходиш крізь бурю — ти зможеш підтримати тих, хто ще шукає берег.

Та головне — не залишайся у своєму болю. Дозволь йому змінити тебе, але не дозволяй йому визначати, хто ти.

Біль формує твій характер, але ні в якому разі він не повинен стати лінзою, крізь яку ти дивишся на життя. Дай собі час на зцілення, але не дозволь розчаруванню украсти мрію, яку Бог поклав у твоє серце.

Іноді ми зустрічаємо дивовижних людей - світлих, лагідних, наповнених радістю.

Поруч із ними так легко дихати. Їхня присутність — мов світло, що зігріває. А коли вони відкривають свою історію — важко повірити, через скільки болю вони пройшли. І постає запитання: «Як ти вижив і залишився таким добрим, світлим і цілісним?»

Можливо, саме через боротьбу, яку ти проходиш зараз, Бог творить у тобі ту прекрасну особистість, якою ти маєш стати.Так, це несправедливо. Так, ти цього не заслуговував. Так, це здається безглуздим. і, можливо, здається, що навіть Бог мовчить і нічого не робить.

Але, можливо, саме зараз Він робить щось глибоке й дивовижне всередині тебе. Він формує твоє серце, розширює його, створює нову, кращу версію тебе.

Найбільші уроки життя ми засвоюємо не на вершинах, а в долинах — у тих місцях, де боляче, важко й темно. Але якщо ми любимо Бога і довіряємо Йому, Він проведе нас крізь усе це. Він нестиме нас на Своїх руках і перетворить усе на щось прекрасне. Головне — не зупинятися. Йти далі. Довіряти.

І одного дня ти прокинешся, подивишся у дзеркало й побачиш там красивого, світлого, співчутливого чоловіка чи жінку, серце яких наповнене Життям. І люди навколо почнуть бачити у тобі проблиски небес — маленьке відображення Божої любові.

І тоді, раптом, увесь твій шлях почне мати сенс.

Тож так, Господи — нехай прийде Царство Твоє ,нехай здійсниться воля Твоя в наших серцях. 

Read in English:

https://www.michellevanaarde.com/post/let-your-kingdom-come